одномовець

ОДНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко.

Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший.

Степами розляглись [поділля], Понад морем простяглись, До потомків витязьких, Одномовців боянських (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. одномовець — одномо́вець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. одномовець — -вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одномовець — ОДНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший. Від всесильних громів захитається світ, І гуцулу навіки подасть з-за Карпат Руку дружби його одномовець і брат (Забашта, Вибр., 1958, 203).  Словник української мови в 11 томах
4. одномовець — Одномо́вець, -вця м. Единоязычный, одноплеменникъ, соотечественникъ. Одномовців Боянських. К. Дз. 105.  Словник української мови Грінченка