одномовець
ОДНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший.
Від всесильних громів захитається світ, І гуцулу навіки подасть з-за Карпат Руку дружби його одномовець і брат (Забашта, Вибр., 1958, 203).
Словник української мови (СУМ-11)