одномовець —
-вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший.
Великий тлумачний словник сучасної мови
одномовець —
ОДНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший. Степами розляглись [поділля], Понад морем простяглись, До потомків витязьких, Одномовців боянських (П. Куліш).
Словник української мови у 20 томах
одномовець —
ОДНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший. Від всесильних громів захитається світ, І гуцулу навіки подасть з-за Карпат Руку дружби його одномовець і брат (Забашта, Вибр., 1958, 203).
Словник української мови в 11 томах
одномовець —
Одномо́вець, -вця м. Единоязычный, одноплеменникъ, соотечественникъ. Одномовців Боянських. К. Дз. 105.
Словник української мови Грінченка