одружений

ОДРУ́ЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до одружи́ти.

Було навіть приємно, що Фрося одружена саме з Циганком. Вони якраз підходять одне до одного (О. Гуреїв);

// у знач. прикм.

[Лікар:] Та вже ж недарма по статистиці так виходить, що між одруженими людьми менше буває нервових і душевних хвороб (Леся Українка);

// одру́жено, безос. пред.

[Тарас:] Ніколи того не буде, щоб вас з Марисею одружено, – я того зроду не попущу (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. одружений — одру́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. одружений — [оудружеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. одружений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до одружити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одружений — ОДРУ́ЖЕНА (яка має чоловіка), ЗАМІ́ЖНЯ́, ЗАМУ́ЖНЯ, ЗА́МУЖЕМ, ЗА́МІЖЖЮ (ЗА́МУЖЖЮ) розм. (ужив. у складі групи присудка). Я гадала, що Маня коли ще не одружена, то напевно готується до весілля (Ірина Вільде)...  Словник синонімів української мови
5. одружений — Одру́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. одружений — ОДРУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до одружи́ти. Було навіть приємно, що Фрося одружена саме з Циганком. Вони якраз підходять одне до одного (Гур., Наша молодість, 1949, 321); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах