одруження

ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися.

Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Ірина Вільде);

До одруження: – Обережненько ніжками ставай, бо тут камінчики .. – Після одруження: – Обережно іди, тут каміння. – Після кількох років сімейного життя: – Куди тебе несе? Не бачиш – камінюччя під ногами (народний жарт).

2. Те саме, що шлюб.

Мати з батьком розлучилися на дванадцятому році одруження (І. Драч);

Давньоруське право дозволяло необмежену кількість одружень (із журн.).

Значення в інших словниках

1. одруження — одру́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. одруження — Шлюб, вінчання, вінець, побрання, ФР. партія; (свято) весілля.  Словник синонімів Караванського
3. Одруження — див. Таїнство Шлюбу  Словник церковно-обрядової термінології
4. одруження — -я, с. Дія за знач. одружити і одружитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. одруження — ШЛЮБ (шлюбна церемонія), ОДРУ́ЖЕННЯ, ЖЕНІ́ННЯ розм., ЖЕНЯ́ЧКА діал. Стародавній звичай стинати волосся перед шлюбом ще й досі зберігається у гуцулів (О. Воропай); Після одруження Тодір.. таки придбав лошата (М.  Словник синонімів української мови
6. одруження — Одру́ження і одружі́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. одруження — ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися. Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Вільде, Сестри.., 1958, 510).  Словник української мови в 11 томах