одруження
ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися.
Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Вільде, Сестри.., 1958, 510).
Словник української мови (СУМ-11)