одруження

ШЛЮБ (шлюбна церемонія), ОДРУ́ЖЕННЯ, ЖЕНІ́ННЯ розм., ЖЕНЯ́ЧКА діал. Стародавній звичай стинати волосся перед шлюбом ще й досі зберігається у гуцулів (О. Воропай); Після одруження Тодір.. таки придбав лошата (М. Стельмах); — А ти, бачу, й досі сором'язливий.. Пора вже й про женіння думати (Є. Гуцало); До женячки не мав ані охоти, ані літ (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. одруження — одру́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. одруження — Шлюб, вінчання, вінець, побрання, ФР. партія; (свято) весілля.  Словник синонімів Караванського
3. Одруження — див. Таїнство Шлюбу  Словник церковно-обрядової термінології
4. одруження — -я, с. Дія за знач. одружити і одружитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. одруження — ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися. Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Ірина Вільде); До одруження:...  Словник української мови у 20 томах
6. одруження — Одру́ження і одружі́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. одруження — ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися. Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Вільде, Сестри.., 1958, 510).  Словник української мови в 11 томах