одухотворений

ОДУХОТВО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до одухотвори́ти.

Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє (О. Довженко);

Худе, бліде обличчя вуличної співачки було одухотворене високим натхненням, губи щось шепотіли, а з невидющих очей котилися сльози (С. Журахович);

// одухотво́рено, безос. пред.

2. у знач. прикм. Який виражає благородство, духовну красу, високі помисли, почуття і т. ін.

Ніколи не бачив я більше одухотвореного лиця, як у цій хвилі лице цього молодого чоловіка (О. Кобилянська);

Її рухи, хода – що частіше стежиш за ними, то більше гармонійними й одухотвореними здаються вони (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. одухотворений — одухотво́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. одухотворений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до одухотворити. 2》 у знач. прикм. Який виражає благородство, духовну красу, високі помисли, почуття і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одухотворений — НАТХНЕ́ННИЙ (про людину, її діяльність і т. ін. — сповнений натхнення, душевного піднесення), ОКРИ́ЛЕНИЙ підсил., РОЗКРИ́ЛЕНИЙ підсил. поет., ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ заст., ВІТХНЕ́ННИЙ діал.  Словник синонімів української мови
4. одухотворений — ОДУХОТВО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до одухотвори́ти. Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє (Довж.  Словник української мови в 11 томах