одухотворений
ОДУХОТВО́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до одухотвори́ти.
Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє (Довж., І, 1958, 111);
Худе, бліде обличчя вуличної співачки було одухотворене високим натхненням, губи щось шепотіли, а з невидющих очей котилися сльози (Жур., Вечір.., 1958, 255).
2. у знач. прикм. Який виражає благородство, духовну красу, високі помисли, почуття і т. ін.
Ніколи не бачив я більше одухотвореного лиця, як у цій хвилі лице цього молодого чоловіка (Коб., III, 1956, 222);
Її рухи, хода — що частіше стежиш за ними, то більше гармонійними й одухотвореними здаються вони (Вільде, Винен.., 1959, 22).
Словник української мови (СУМ-11)