ожина

ОЖИ́НА, и, ж.

1. Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та збірними їстівними ягодами.

В лузі на калину Плететься ожина (з народної пісні);

По землі, в ровах і ямах повзе ожина, тьмяно поблискує чорною ягідкою-намистинкою, наче оком у перепілки (В. Кучер).

2. Ягоди цієї рослини чорно-сизого кольору.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою, як темно-багряну ожину ми рвали з тобою в гаю (В. Сосюра).

◇ Доро́га (сте́жка) те́рном (ожи́ною, кропиво́ю і т. ін.) поросла́ (заросла́) див. доро́га;

(1) Доро́га те́рном та ожи́ною заросла́ (д) див. доро́га.

Значення в інших словниках

1. ожина — ожи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ожина — -и, ж. 1》 Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та їстівними плодами. 2》 Ягоди цієї рослини чорно-сизого кольору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ожина — Кущ родини розових, поширений у пн. півкулі; плід — темно-червона або чорна складна кістянка, їстівна; росте на лісових зрубах, узліссях; в Україні 10 видів, найпоширеніша о. сиза; окремі сорти о. культивуються як ягідні.  Універсальний словник-енциклопедія
4. ожина — доро́га (сте́жка) те́рном (ожи́ною, кропиво́ю і т. ін.) поросла́ (заросла́) до чого, куди. Неможливо повернутися, добратися куди-небудь, досягти чогось бажаного. Була я щаслива, але терном поросла моя дорога до того щастя (І.  Фразеологічний словник української мови
5. ожина — Ожи́на, -ни; ожи́ни, ожи́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ожина — ОЖИ́НА, и, ж. 1. Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та їстівними плодами. В лузі на калину Плететься ожина (Укр.. лір.  Словник української мови в 11 томах