ожина
ОЖИ́НА, и, ж.
1. Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та їстівними плодами.
В лузі на калину Плететься ожина (Укр.. лір. пісні, 1958, 620);
По землі, в ровах і ямах повзе ожина, тьмяно поблискує чорною ягідкою-намистинкою, наче оком у перепілки (Кучер, Прощай.., 1957, 70).
2. Ягоди цієї рослини чорно-сизого кольору.
Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою, як темно-багряну ожину ми рвали з тобою в гаю (Сос., Близька далина, 1960, 241).
Словник української мови (СУМ-11)