озброєний
ОЗБРО́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до озбро́їти.
Татари були озброєні кривими гостроконечними мечами (А. Хижняк);
Гнат озброєний добряче, так що може битися з цілим батальйоном (Григорій Тютюнник);
Загони чорних мокрих робітників, озброєних брандспойтами, намагались гасити пожежі (О. Гончар);
Пасажири, озброєні біноклями, товпилися на палубах (П. Панч);
– А хто з нас принесе найбільшу користь? – спитала Юля. – Той, хто буде найбільш озброєний знаннями (О. Донченко);
// озбро́єно, безос. пред.
Армію механізовано, озброєно реактивною артилерією, танками (з газ.).
2. у знач. прикм. Який має при собі зброю, забезпечений зброєю.
Озброєним людям не можна було перечити, – вози в'їхали незабаром на доріжку в ліс (О. Маковей);
[Сажа:] Озброєних шляхтичів у Потоцького десятки тисяч, а у нас шість та чернь (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)