озброєння
ОЗБРО́ЄННЯ, я, с.
1. Дія за знач. озбро́їти і стан за знач. озбро́їтися.
Чи Оленка знає, що на озброєння держави витрачаються мільйони крон; а що за ці гроші можна було б побудувати? (Ірина Вільде);
Зараз провадиться не просто технічне озброєння сільського господарства, а його переозброєння (з наук.-попул. літ.).
2. Сукупність засобів для ведення воєнних дій; військове спорядження, зброя.
Після розгрому свого механізованого авангарду гітлерівці, кидаючи у паніці техніку і важке озброєння, масами ринули у ліси (О. Гончар);
[Яремченко:] – Хліб, озброєння, жива ворожа сила – все піде на дно (Д. Бедзик);
Туляки швидко .. здружилися із старими чорноморськими кораблебудівниками, опанували складне озброєння морського флоту (В. Кучер);
// Те саме, що обладу́нок.
Рицарі з голови до ніг були закуті у метал. Впізнати того, хто ховається під цим озброєнням, було дуже важко (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)