озвіритися
ОЗВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм., рідко.
Те саме, що озвірі́ти 2, 3;
// Звернутися до кого-небудь або відповісти комусь з нестримним роздратуванням; визвіритися.
– За ним уліз і я. – А ти ту [тут] чого? – озвірився він на мене (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)