озвіритися

док., (розлютитися) осатаніти, оскаженіти, знавісніти; стати <�зробитися> звіром; озвіріти, озвірчитися.

Значення в інших словниках

1. озвіритися — озві́ритися дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. озвіритися — -рюся, -ришся, док., розм., рідко. Те саме, що озвіріти 2). || Звернутися до кого-небудь або відповісти комусь із нестримним роздратуванням; визвіритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озвіритися — ОЗВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм., рідко. Те саме, що озвірі́ти 2, 3; // Звернутися до кого-небудь або відповісти комусь з нестримним роздратуванням; визвіритися. – За ним уліз і я. – А ти ту [тут] чого? – озвірився він на мене (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. озвіритися — ВИ́ЗВІРИТИСЯ розм. (звернутися до когось або відповісти комусь із нестримним роздратуванням, із злістю), ОЗВІ́РИТИСЯ розм. рідше, ОЩИ́РИТИСЯ розм. рідко. — Недок.: визвіря́тися, ощиря́тися. — Досить! — Гальванеску лихо гримнув і люто визвірився на Сахно.  Словник синонімів української мови
5. озвіритися — ОЗВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм., рідко. Те саме, що озвірі́ти 2; // Звернутися до кого-небудь або відповісти комусь з нестримним роздратуванням; визвіритися. — За ним уліз і я. — А ти ту [тут] чого? — озвірився він на мене (Фр., II, 1950, 347).  Словник української мови в 11 томах
6. озвіритися — Озвіритися, -рюся, -ришся, озвірчитися, -чуся, -чишся гл. Разъяриться, сдѣлаться звѣремъ.  Словник української мови Грінченка