озвіритися
ОЗВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм., рідко. Те саме, що озвірі́ти 2;
// Звернутися до кого-небудь або відповісти комусь з нестримним роздратуванням; визвіритися.
— За ним уліз і я. — А ти ту [тут] чого? — озвірився він на мене (Фр., II, 1950, 347).
Словник української мови (СУМ-11)