окаючий

О́КАЮЧИЙ, а, е.

Для якого характерне окання (у вимові).

Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (з газ.);

* Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким говірком (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. окаючий — о́каючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. окаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до окати. Окаючі говори лінгв. — говори російської мови, у яких під час вимови в ненаголошених складах зберігається різниця між звуками "о" та "а".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окаючий — О́КАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до о́кати. Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (Рад. Укр., 2. IX 1962, 3); *Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким говірком (Гонч., Вибр., 1959, 294).  Словник української мови в 11 томах