окаючий
О́КАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до о́кати.
Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (Рад. Укр., 2. IX 1962, 3);
*Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким говірком (Гонч., Вибр., 1959, 294).
О́каючі го́вори, лінгв. — говори російської мови, у яких при вимові в ненаголошених складах зберігається різниця між звуками "о" та "а".
Словник української мови (СУМ-11)