окаянний

ОКАЯ́ННИЙ, а, е.

1. заст. Грішний, проклятий.

[Сильвестр:] Та хто ж цей окаянний! Його схопити треба! (Коч., Я. Мудрий, 1951, 22);

*У порівн. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить (Шевч., І, 1963, 329);

// Гріховний, нечестивий.

[Андрій:] Ми тобі й досі винуваті, і отсе прийшли з тобою розплатитися. За твою окаянну зраду та бісовське лихо, що ти на нас усіх замишляв, ми не заплатили тобі (Кост., І, 1967, 199);

Ігуменя ж вела далі. — Ми вже й проклинали тих грішниць окаянних, анафемі їх привселюдно у храмі божому предавали і з ганьбою великою виганяли з монастиря (Мик., II, 1958, 293);

// Уживається як лайливе слово.

— Голівонько моя бідна! Карбованця? А щоб ти лоп [лопнув], окаянний, щоб ти не дочекав вечора, чорте кривий! (Коцюб., І, 1955, 443);

— До нього оце приходив один ірод, окаянний чоловік (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 143).

2. розм., рідко. Дуже поганий, неприємний у якому-небудь відношенні.

Завірюха кидала у віконця сніжні буруни, і окаянний вітер надривався в димарі, гудів і лютував (Донч., III, 1956,129).

Значення в інших словниках

1. окаянний — окая́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. окаянний — Грішний, гріховний, нечестивий; (вітер) злий, лютий, недобрий, неприємний; ЛАЙ. клятий, проклятий, триклятий, проклятущий.  Словник синонімів Караванського
3. окаянний — -а, -е. 1》 заст. Грішний, проклятий. Святополк Окаянний. Окаянні дні. || Гріховний, нечестивий. || Уживається як лайливе слово. 2》 розм., рідко. Дуже поганий, неприємний у якому-небудь аспекті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окаянний — Клятий, виклятий, проклятий, проклятущий, триклятий, стоклятий  Словник чужослів Павло Штепа
5. окаянний — ОКАЯ́ННИЙ, а, е. 1. заст. Грішний, проклятий. [Сильвестр:] Та хто ж цей окаянний! Його схопити треба! (І. Кочерга); – До нього оце приходив один ірод, окаянний чоловік (Ю. Бедзик); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
6. окаянний — ГРІ́ШНИЙ (який порушує релігійно-моральні настанови або суперечить їм), НЕПРА́ВЕДНИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, ЛУКА́ВИЙ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст.; ГРІХО́ВНИЙ заст., БОГОМЕ́РЗЬКИЙ заст. (про життя, вчинок, думку й т. ін.).  Словник синонімів української мови
7. окаянний — Окая́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. окаянний — Окая́нний, -а, -е Окаянный. Щоб тебе окаянного земля не приняла. К. ЧР. 379.  Словник української мови Грінченка