окаянний

Грішний, гріховний, нечестивий; (вітер) злий, лютий, недобрий, неприємний; ЛАЙ. клятий, проклятий, триклятий, проклятущий.

Значення в інших словниках

1. окаянний — окая́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. окаянний — -а, -е. 1》 заст. Грішний, проклятий. Святополк Окаянний. Окаянні дні. || Гріховний, нечестивий. || Уживається як лайливе слово. 2》 розм., рідко. Дуже поганий, неприємний у якому-небудь аспекті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окаянний — Клятий, виклятий, проклятий, проклятущий, триклятий, стоклятий  Словник чужослів Павло Штепа
4. окаянний — ОКАЯ́ННИЙ, а, е. 1. заст. Грішний, проклятий. [Сильвестр:] Та хто ж цей окаянний! Його схопити треба! (І. Кочерга); – До нього оце приходив один ірод, окаянний чоловік (Ю. Бедзик); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. окаянний — ГРІ́ШНИЙ (який порушує релігійно-моральні настанови або суперечить їм), НЕПРА́ВЕДНИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, ЛУКА́ВИЙ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст.; ГРІХО́ВНИЙ заст., БОГОМЕ́РЗЬКИЙ заст. (про життя, вчинок, думку й т. ін.).  Словник синонімів української мови
6. окаянний — Окая́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. окаянний — ОКАЯ́ННИЙ, а, е. 1. заст. Грішний, проклятий. [Сильвестр:] Та хто ж цей окаянний! Його схопити треба! (Коч., Я. Мудрий, 1951, 22); *У порівн. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. окаянний — Окая́нний, -а, -е Окаянный. Щоб тебе окаянного земля не приняла. К. ЧР. 379.  Словник української мови Грінченка