окований
ОКО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до окува́ти.
Стояла висока синя скриня, окована залізними штабами і прикрита зверху узорчатим килимом (Панас Мирний);
Він загнав собак у будку, защіпнув за ними дверцята, відсунув засув на окованих залізом воротах (М. Чабанівський);
* Образно. Нехай мої співи й садочки квітчаті Заснули, оковані сном зимовим, – Весною й пісні, і квітки на гранаті Вогнем загоряться новим! (Леся Українка);
// у знач. прикм.
Круг воза йшли робітники, хто з довгим, окованим дрючком на плечах, хто з бляшанкою (М. Коцюбинський);
// око́вано, безос. пред.
* Образно. За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурено..? (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)