окрайок
ОКРА́ЙОК, йка, ч., розм., рідко.
1. Крайня, кінцева частина чого-небудь.
Ідучи окрайком грабового бору, замітили [прочани] між деревами чималу череду свиней (Д. Мордовець);
Він вперто ішов і йшов, бо з-за Долу поволі піднімалась темна, з сивими окрайками хмара (П. Колесник);
// Невелика частина, шматок, відрізок чого-небудь.
– А вони все придивлялися, чи не з'їла бува ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (З. Тулуб).
2. Те саме, що окра́єць 1.
– Оце й усе, що є, – винесла вона ще раз окрайок пухкенького хліба (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)