окрайчик
ОКРА́ЙЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до окра́єць.
– Бабуся дістала торбинку із-за дверей і поклала туди окрайчик хліба і шматок солонини (М. Томчаній);
* Образно. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)