окрайчик
ОКРА́ЙЧИК, а, ч. Зменш. до окра́єць.
— Бабуся дістала торбинку із-за дверей і поклала туди окрайчик хліба і шматок солонини (Томч., Готель.., 1960, 67);
*Образно. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Л. Укр., III, 1952, 243).
Словник української мови (СУМ-11)