окрайок

ОКРА́ЙОК, йка, ч., розм., рідко.

1. Крайня, кінцева частина чого-небудь.

Ідучи окрайком грабового бору, замітили [прочани] між деревами чималу череду свиней (Морд., І, 1958, 108);

Він вперто ішов і йшов, бо з-за Долу поволі піднімалась темна, з сивими окрайками хмара (Кол., Терен.., 1959, 369);

// Невелика частина, шматок, відрізок чого-небудь.

— А вони все придивлялися, чи не з’їла бува ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 319).

2. Те саме, що окра́єць 1.

— Оце й усе, що є, — винесла вона ще раз окрайок пухкенького хліба (Досв., Вибр., 1959, 30).

Значення в інших словниках

1. окрайок — окра́йок іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. окрайок — див. межа  Словник синонімів Вусика
3. окрайок — -йка, ч., розм., рідко. 1》 Крайня, кінцева частина чого-небудь. || Невелика частина, шматок, відрізок чого-небудь. 2》 Те саме, що окраєць 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окрайок — ОКРА́ЙОК, йка, ч., розм., рідко. 1. Крайня, кінцева частина чого-небудь. Ідучи окрайком грабового бору, замітили [прочани] між деревами чималу череду свиней (Д.  Словник української мови у 20 томах
5. окрайок — I. КРАЙ (лінія, що обмежує поверхню чогось, а також те, що прилягає до цієї лінії), КІНЕ́ЦЬ, КРА́ЙКА розм., ЗАКРА́ЙОК розм., ЗАКРА́ЇНА розм., ПРУГ розм., ПРУЖО́К розм., РУБЕ́ЦЬ розм., О́КРАЙ заст., ОКРА́ЙОК заст., ОКРА́ЄЦЬ заст., ПРИКОНЕ́ЧЧЯ діал.  Словник синонімів української мови