округлений
ОКРУ́ГЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до округли́ти.
Під кучерявим заростом розкішних вусів ясно виступили обриси брезклого обличчя, округленого усмішкою (П. Колесник).
2. у знач. прикм. Який округлився, став круглим, повним.
Подивився Дмитро на округлені від несподіваного страху і злоби очі Сафрона .. – і все зрозумів (М. Стельмах);
Заглиблений у роздуми, Сидорчук стягнув з своїх по-жіночому округлених рук кітель (Ю. Бедзик).
3. Виражений наближено, без одиниць, дробових чисел; заокруглений.
Округлені розміри деталі, що зазначаються на рисунках, називають номінальними розмірами (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)