округи
ОКРУГИ́.
1. присл., розм. Те саме, що навко́ло 1.
Тихо було округи; тільки листя шелестіло, мабуть, свою передсмертну лебедину пісню (Г. Хоткевич);
Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б. Грінченко).
2. прийм., з род. в., розм. Те саме, що навко́ло 2.
Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)