окурювати

ОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКУРИ́ТИ, окурю́, оку́риш, док., кого, що.

Те саме, що обку́рювати 1–3, 6.

У діда аж сорочка змокріла .. Не потураючи на те, дід знай правився коло свого улика, то окурював його смирною, то навощував вощанкою (Панас Мирний);

Запахло ладаном. Окурюють фіміамом кадильниць портрет Тараса Шевченка (О. Довженко);

– Димом пожежі і гарматної стрілянини окурили вони [козаки] береги Анатолії (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. окурювати — оку́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. окурювати — -юю, -юєш, недок., окурити, окурю, окуриш, док., перех. Те саме, що обкурювати 1-3), 6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окурювати — ОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКУРИ́ТИ, окурю́, оку́риш, док., перех. Те саме, що обку́рювати 1-3, 6. У діда аж сорочка змокріла.. Не потураючи на те, дід знай правився коло свого улика, то окурював його смирною, то навощував вощанкою (Мирний, І, 1954...  Словник української мови в 11 томах