оперетковий
ОПЕРЕ́ТКОВИЙ, а, е, розм.
1. Прикм. до опере́тка.
Після літнього опереткового сезону на зиму, в тому ж таки театрі.., наш антрепренер переключився на драматичний репертуар (з мемуарної літ.).
2. Такий, як в опереті, оперетці.
Мала то бути хвилина тріумфу й перемоги в її житті, а вийшла опереткова сцена з п'яним нареченим (Ірина Вільде);
// перен. Несправжній, театральний.
– Мабуть, цупко тримаєте в кишені білет, що його одержали в емігрантському бюро від агентів цього опереткового професора..? (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)