опит
О́ПИТ, у, ч.
1. Дія за знач. опи́тувати, опита́ти 1.
Княгиня Ольга за ці дні зовсім вибилася з сил, слухаючи їх опити та розпити про далеку дорогу (С. Скляренко);
Заступив [Колосок] на чергування, розставив вартових і хотів був почати опит кореспондентів про Вихора (В. Кучер).
2. заст. Допит, дізнання.
[1-й гребець:] Ми оце перевезли, а щоб як піде діло на опит, то й не знаємо, кого перевезли... (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)