опитаний
ОПИ́ТАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до опита́ти 1.
Опитаний слідчим свідок;
// у знач. прикм.
Серед опитаних школярів мало хто не чув слова “наркотик” (з газ.);
// у знач. ім. опи́таний, ного, ч. Той, кого опитали; хто відповів на поставлені питання.
Лише дванадцять відсотків опитаних воліє читати українською (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)