оплічник

ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст.

Спинка (крісла і т. ін.).

Коснятин відкинувся назад на перламутром викладений оплічник крісла (Юліан Опільський).

Значення в інших словниках

1. оплічник — оплі́чник іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оплічник — -а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оплічник — ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах