оплічник

оплі́чник

іменник чоловічого роду

рідко

Значення в інших словниках

1. оплічник — -а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. оплічник — ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.). Коснятин відкинувся назад на перламутром викладений оплічник крісла (Юліан Опільський).  Словник української мови у 20 томах
3. оплічник — ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах