опозиційний
ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь.
Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (М. Коцюбинський);
// Який характеризується опозицією, протидією або протиставленням кому-, чому-небудь.
Скоро тільки прийшов [Русин] на світ, зараз зазначив своє опозиційне становище пискливим плачем, котрого ніхто з родини і прислуги не розумів (О. Маковей);
Опозиційний рух.
2. Належн. до опозиції (у 2 знач.).
Опозиційне угруповання;
// Який виражає погляди опозиції.
Він прочитував щодня всі газети, видавані в Галичині, щоб поінформуватися про настрій у краю; особливо пильно читав львівські газети, а найпильніше, розуміється, опозиційні (І. Франко);
На правлячі кола була накинута етикетка “партапарат”, і відтоді майже у всій опозиційній пресі вони інакше й не називались (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)