опозиційний

опозиці́йний

той, що перебуває в опозиції, протидіє, додержується протилежної думки.

Значення в інших словниках

1. опозиційний — опозиці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. опозиційний — [опозиец’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. опозиційний — -а, -е. 1》 Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. || Який характеризується опозицією, протидією або протиставленням кому-, чому-небудь. Опозиційний рух. 2》 Належний до опозиції (у 2 знач.). Опозиційне угруповання. || Який виражає погляди опозиції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. опозиційний — Противний, супротивний, перечний, суперечний  Словник чужослів Павло Штепа
5. опозиційний — ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (М.  Словник української мови у 20 томах
6. опозиційний — Опозиці́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. опозиційний — ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах