опозиційний
ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь.
Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (Коцюб., III, 1956, 290);
// Який характеризується опозицією, протидією або протиставленням кому-, чому-небудь.
Скоро тільки прийшов [Русин] на світ, зараз зазначив своє опозиційне становище пискливим плачем, котрого ніхто з родини і прислуги не розумів (Мак., Вибр., 1954, 3);
Опозиційний рух.
2. Належн. до опозиції (у 2 знач.).
Опозиційне угруповання;
// Який виражає погляди опозиції.
Він прочитував щодня всі газети, видавані в Галичині, щоб поінформуватися про настрій у краю; особливо пильно читав львівські газети, а найпильніше, розуміється, опозиційні (Фр., IV, 1950, 164).
Словник української мови (СУМ-11)