опонник
ОПО́ННИК, а, ч., іст.
Ремісник, який виготовляв опону.
В літопису є повідомлення, що в 1216 р. в Липецькій битві серед інших вбитих був новгородець – “опонник” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)ОПО́ННИК, а, ч., іст.
Ремісник, який виготовляв опону.
В літопису є повідомлення, що в 1216 р. в Липецькій битві серед інших вбитих був новгородець – “опонник” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)