опорки

ОПО́РКИ, рок, мн. (одн. опо́рок, рка, ч.), діал.

Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви.

Мати накинула на плечі хустку, ноги – в опорки й обережно відчинила двері (Є. Кравченко).

Значення в інших словниках

1. опорки — опо́рки множинний іменник діал.  Орфографічний словник української мови
2. опорки — -рок, мн. (одн. опорок, -рка, ч.), діал. Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опорки — ОПО́РКИ, рок, мн. (одн. опо́рок, рка, ч.), діал. Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви. Мати накинула на плечі хустку, ноги — в опорки й обережно відчинила двері (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 46).  Словник української мови в 11 томах