опустілий
ОПУСТІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до опусті́ти.
За шибками темних опустілих вже хат по-великодньому блима світло лампадок (М. Коцюбинський);
// у знач. прикм.
На опустілому пероні стою зажурений, один (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)