опустілий

ОПУСТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до опусті́ти.

За шибками темних опустілих вже хат по-великодньому блима світло лампадок (Коцюб., II, 1955, 363);

На опустілому пероні стою зажурений, один (Сос., II, 1958, 140).

Значення в інших словниках

1. опустілий — опусті́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. опустілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до опустіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опустілий — ОПУСТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до опусті́ти. За шибками темних опустілих вже хат по-великодньому блима світло лампадок (М. Коцюбинський); // у знач. прикм. На опустілому пероні стою зажурений, один (В. Сосюра).  Словник української мови у 20 томах