опікати
ОПІКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОПЕКТИ́, опечу́, опече́ш; мин. ч. опі́к, опекла́, опекло́; док., кого, що і без прям. дод.
Те саме, що обпіка́ти.
Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник);
З бульканням полився спирт, вогнем опекло в горлі, розлилося по всьому тілі блаженне тепло... (І. Цюпа);
Встає буран і він змете Всю нечисть із земної кулі. Як не одного короля Вже змів, опікши його жаром (С. Воскрекасенко);
Почуття, подібне до сорому, опекло йому лице (З. Тулуб);
Аж опекло Віталика, аж памороки йому забило від того, що він побачив (О. Гончар).
ОПІКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., кого, що.
1. Піклуватися про кого-, що-небудь, доглядати когось.
Чорновус якось тепло, безмовно опікав увесь час новачка (Ю. Збанацький).
2. Наглядати за ким-, чим-небудь, контролювати чиїсь дії, вчинки.
Кота важко опікати, він “неслухняний”, його поведінка, що ґрунтується на інстинктах, майже не змінилася протягом тисячоліть (з наук.-попул. літ.);
– Ви два роки працювали в тресті і опікали всі бурові (І. Цюпа).
3. юр. Здійснювати опіку (у 3 знач.) над ким-, чим-небудь.
Словник української мови (СУМ-20)