ораторія
ОРАТО́РІЯ¹, ї, ж.
Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання.
* У порівн. Він [Юра] викрикує їх [вірші], як ораторії, виспівує, мов пісні (Ю. Смолич).
ОРАТО́РІЯ², ї, ж.
Приміщення у католицькому храмі для моління.
Словник української мови (СУМ-20)