орація
ОРА́ЦІЯ, ї, ж., заст.
1. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу.
Року 1575 знаний Бартош Папроцький напечатав [надрукував] у своїй “Паноші” .. до .. панів орацію (П. Куліш);
// ірон. Довгий монолог, просторікування.
[Русин:] Ну, що, панове [лікарі]! Чув я вашу премудру орацію над моїм трупом (І. Франко);
Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (А. Свидницький).
2. Привітальні вірші релігійно-побутового й комічно-сатиричного змісту.
Вірші в ораціях бувають здебільшого довші, як у думах (з наук. літ.);
Віддавна в Україні на Різдвяні святки ходили з зіркою і співали вірші-орації (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)