ораторія

орато́рія

I -ї, ж.

Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання.

II -ї, ж.

Приміщення у католицькому храмі для моління.

Значення в інших словниках

1. ораторія — орато́рія 1 іменник жіночого роду музичний твір орато́рія 2 іменник жіночого роду приміщення в католицькому храмі  Орфографічний словник української мови
2. ораторія — (іт. oratorio, від лат. oro — говорю, благаю) — великий концертний твір на певний сюжет для солістів, хору і симфонічного оркестру. О. виникла в XVII ст.  Словник-довідник музичних термінів
3. ораторія — ОРАТО́РІЯ¹, ї, ж. Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання. * У порівн. Він [Юра] викрикує їх [вірші], як ораторії, виспівує, мов пісні (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. ораторія — орато́рія (від лат. oratorium – місце молитви) великий музичний твір для хору, солістів (співаків, іноді читців) і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. ораторія — Вокально-інструментальний несценічний твір на релігійну або світську тему, складається із речитативів, арій, хорів, оркестрових партій та інколи партій наратора (testo); о. відома від бл. 1600.  Універсальний словник-енциклопедія
6. ораторія — ОРАТО́РІЯ¹, ї, ж. Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання.  Словник української мови в 11 томах
7. ораторія — (італ. < лат.) Молитовня при церкві для співів, приміщення для обговорення проповідей.  Архітектура і монументальне мистецтво