оригінальний
ОРИГІНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який не є копією або підробкою чого-небудь; справжній, автентичний.
В день вінчання надіслала [пані Бровко] молодій парі коштовну, хоч трошки вже надщерблену, оригінальну японську вазу (Ірина Вільде);
// Створений самостійно, без наслідування відомих зразків.
Глибоке знання народного побуту, усної народної творчості, мови, визначний художній талант допомогли Гребінці створити оригінальні зразки української байки (з наук. літ.);
Найвидатніші майстри хореографічного мистецтва створюють свої, оригінальні композиції танців (з наук. літ.);
// Який не є перекладом з іншої мови.
Джіафер гаряче обороняв потребу оригінальної літератури та перекладів європейських письменників (М. Коцюбинський);
Він .. починає перебирати папери. Переклади.., п'єси перекладні, оригінальні, шкільні праці на задану тему; .. скільки їх! (П. Колесник);
На народній основі зростала оригінальна (неперекладна) література, що відбивала реальну дійсність Київської Русі XI –XII століть (з навч. літ.).
2. Який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю.
Лице в Онисі було оригінальне: зверху широке, внизу узьке (І. Нечуй-Левицький);
Мене дуже займають оригінальні мотиви сих пісень (Леся Українка);
Довгі, спущені донизу вуса з прикрученими до них оригінальними залишками бороди збільшували враження запорізької романтики (Іван Ле);
// Не схожий на інші, на інших; самобутній.
– Ми зовсім не проти оригінальних думок (М. Хвильовий);
В передвоєнне п'ятиріччя сформувався талант самобутнього оригінального поета Андрія Малишка (з навч. літ.);
// Дивний, химерний.
Агроном здалека пізнав високу постать діда Йосипа, якого він знав як непосидячу оригінальну людину (Д. Бедзик);
Біля перевозу .. озеро мало оригінальну й чудернацьку форму (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)