орлиця
ОРЛИ́ЦЯ, і, ж.
Самка орла.
Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Я. Щоголів);
Вони [мисливці] боялися більше орлиці-матері (З. Тулуб);
* У порівн. Знайшли її [Варку] у хаті, у кутку, стали брати – вона одбивалася, мов орлиця дика (Марко Вовчок);
* Образно. * У порівн. Кобзо-орлице! .. Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)