орлиця
ОРЛИ́ЦЯ, і, ж. Самиця орла.
Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376);
*Образно. Скрізь дівчата Батьківщини, орлиці наших днів, на варті трудовій (Сос., II, 1958, 80);
*У порівн. Знайшли її [Варку] у хаті, у кутку, стали брати — вона одбивалася, мов орлиця дика (Вовчок, І, 1955, 175).
Словник української мови (СУМ-11)