орнаментація
ОРНАМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. мист. Дія за знач. орнаментува́ти.
Народне українське мистецтво при всій єдності стилю надзвичайно різноманітне за формами і способами орнаментації (з наук. літ.);
Введення [Ю. Збанацьким] поетичних строф у художню тканину роману не справляє враження орнаментації або прикрашування (з наук. літ.).
2. мист. Те саме, що орнаме́нтика.
Орнаментація .. посуду має досить своєрідний і, разом з тим, надзвичайно витриманий характер (з наук. літ.);
Поруч з геометричною поліхромною орнаментацією у сарматів продовжував існувати далі й “звіриний стиль”, який починає поєднуватись з поліхромним (з наук. літ.).
3. перен. Сукупність елементів, які оздоблюють що-небудь (музичний твір, мову і т. ін.).
Мадярів, циган, поляків супроводить скрипка, причому в мелодичному й ритмічному рисунках, у типі фігураційних орнаментацій виявляється бажання наблизитися до стилю тієї чи іншої національної музики (з наук. літ.);
Прислів'я і приказки разом з іншими елементами народної словесності ввійшли в склад його [П. Мирного] літературної мови, але не стали домінуючим елементом його стилю і, тим більше, його орнаментацією (з наук. літ.).
△ (1) Берегова́ орнамента́ція – один з видів художнього оздоблення країв посуду.
Шарівка – .. доповнення до складної берегової орнаментації мисок (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)