орнаментика
ОРНАМЕ́НТИКА, и, ж.
1. мист. Сукупність елементів орнаменту в якому-небудь художньому стилі або творі мистецтва, архітектури.
Чудові будинки [у Відні] в різних стилях, сила на них орнаментики і скульптури, так що якось аж чудно дивиться (Леся Українка);
Цінний матеріал для вивчення народної орнаментики, її розвитку та змін дає писанковий розпис (з наук. літ.);
Геометрична орнаментика.
2. Мистецтво, техніка орнаментування.
Сорочки на жінках не вишивані, а заткані на рукавах та на чохлах червоними смужками. Це ще початок тієї орнаментики, котра так розкішно розвилась згодом у виробах української жінки (І. Нечуй-Левицький);
На базі Вижницької школи різьбярства і металевої орнаментики було відкрито художньо-промислове училище (з наук. літ.).
△ (1) Тератологі́чна орнаме́нтика – тип орнаментації, що характеризується стилізованим зображенням казкових звірів і птахів, тваринних і рослинних мотивів, що химерно переплітаються; широко застосовувався в рукописах і в декоративно-прикладному мистецтві середньовіччя, у давньоруській мініатюрі XI–XIV ст.
Основним видом декоративного оздоблення української рукописної книги в XIV ст. стає, як відомо, тератологічна орнаментика, в XV –XVI ст. – плетінчаста (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)