оруда
ОРУ́ДА, и, ж.
1. Те саме, що керівни́цтво 1.
Гукають посланці назви отелів; запрошують; наші приїзні віддають себе в оруду которомусь, і незабаром вони .. везуться в отель (Олена Пчілка);
Йому належить оруда в головній повітовій лікарні (Іван Ле).
2. діал. Робота, клопоти.
Неля легли [лягли] на постіль припочивати, бо з великої оруди та гей трудні були (Ю. Федькович);
Звідти [з кімнати] добре було видно усю оруду, теє розбирання жеребів (Леся Українка).
(1) Під ору́дою кого, чиєю – під чиїмсь керівництвом.
Французька докінчила Юзине виховання, почате під Зониною орудою (Леся Українка);
На галявині проти сонця бронебійники під орудою безвусого єфрейтора розіклали багаття (О. Гончар);
Дебютувала М. К. Заньковецька .. в першій професіональній українській трупі під орудою М. М. Кропивницького (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)